Тонзиліт: симптоми, діагностика, лікуванняТонзиліт: симптоми, діагностика, лікування

Запальні захворювання ЛОР органів є досить складними, стійкими до лікування, тривалими і неприємними з можливістю переходу в хронічну форму з подальшими періодичними загостреннями і ускладненнями. Нерідко встановлюється й розвиток супутніх інфекційних захворювань у отоларингології. Тому, у разі виникнення симптомів, рекомендуємо терміново звернутися за допомогою та розпочати лікування тонзиліту або аденоїдиту: Кривий Ріг, ЛОР відділення на Філатова!

 

Тонзиліт: клінічна картина, діагноз та лікування

 

Хронічний тонзиліт – це стійке хронічне запалення піднебінних мигдалин. Прийнято виділяти дві форми хронічного тонзиліту: компенсовану і некомпенсовану. Основна відповідальність за розвиток цього ЛОР-захворювання лежить на гемолітичному стрептококу групи А, аденовірусах і різних грибках. Слід зазначити, що постійне вогнище інфекції в мигдалинах може провокувати розвиток ряду важких соматичних (метатонзилярних) захворювань: ревматизм, ендокардит, поліартрит, пієліт, нефрит, васкуліти. Захворюваність на хронічний тонзиліт у дітей знаходиться в межах 12-15%.

 

Симптоми тонзиліту, клінічна картина

 

Пацієнти висловлюють скарги на відчуття сухості, поколювання в роті, хворобливе ковтання. При об'єктивному обстеженні виявляються рубцеві зміни між мигдалинами і дужками, ущільнення, потовщення і гіперемія мигдалин, казеозні маси в лакунах і збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Вищеперелічена симптоматика тонзиліту характерна для компенсованої форми. При некомпенсованій формі будуть відзначатися часті ангіни, пратонзиліти, субфебрильна температура, слабкість, швидка стомлюваність і симптоми метатонзилярних захворювань.

 

Діагностика тонзиліту

 

Лікарі Клініки Медітон дотримуються думки, що хронічний тонзиліт, особливо у дітей, не варто діагностувати в період загострення ангіни, так як скарги і фарингоскопічні ознаки, перш за все, будуть вказувати на гостроту процесу, але ніяк не хронічний його перебіг.

 

Діагностика запалення гланд заснована на огляді горла та безпосередньо піднебінних мигдаликів, промацуванні регіонарних лімфовузлів. Їх збільшення, а також виявлення на поверхні запалених мигдаликів гною та борозен, виразних потовщень та сирних виділень, можуть вказувати на хронічний гнійний тонзиліт. Аналізи та тести для діагностики неінформативні та застосовуються вкрай рідко!

 

Лікування хронічного тонзиліту в Кривому Розі

 

При компенсованій формі застосовують консервативне лікування, в яке входить антибіотики, антисептики, протизапальні препарати місцевої дії і фізіотерапевтичні процедури. Одним з найефективніших місцевих методів терапії вважається промивання лакун мигдалин антисептичним розчином. Повний курс включає 10-15 промивань, що проводяться через день. Після виконання процедури на поверхню мигдалин наносять розчин Люголя, йодинол або 5% коларгол. Можливо призначення інгаляцій, коли використовується небулайзер при тонзиліті. Необхідність процедури, як і застосовувані препарати, важливо уточнити у лікаря!

 

Хірургічне лікування у вигляді тонзилектомії розглядають при частих рецидивах захворювання, збудником якого є гемолітичний стрептокок груп А (більше 6-ти епізодів на рік, більше 4-х – протягом 2-х років, більше 3-х – за три роки) або при тяжкій гострій інфекції, коли антибіотикотерапія виявляється неефективна. Крім того, показанням до оперативного видалення піднебінної мигдалини є зупинка дихання уві сні, перитонзилярний абсцес і підозра на пухлину. Серед методик хірургічного лікування хронічного тонзиліту широко використовують електрокаустику, мікродебридер з одномоментною високочастотною абляцією і гостру дисекцію. Можливе лікування тонзиліту із застосуванням апарату Тонзилор. Також у клініці проводиться лазерна вапоризація залишків піднебінних мигдалин.

 

Аденоїдит: симптоми, діагностика та лікування

 

Лікування аденоїдиту в Кривому РозіЛікування аденоїдиту в Кривому Розі

Аденоїдит – запалення збільшених мигдалин глотки, гостре або хронічне запалення гіпертрофованих аденоїдів. В основному, дана патологія спостерігається у дітей раннього віку. Як правило, в період статевого дозрівання носоглоткові мигдалини атрофуються, і розвиток аденоїдита в принципі неможливий. До збудників гострого аденоїдиту відносяться стрептококи, стафілококи, пневмококи і віруси. При наявності обтяженого алергологічного анамнезу, велику роль в розростанні аденоїдів грають екзогенні неінфекційні алергени (побутовий пил, шерсть домашніх тварин, лікарські засоби, пилок рослин, харчові продукти). Повторне запалення аденоїдів і особливості імунологічної реактивності дитячого організму сприяють переходу захворювання в хронічну форму.

 

Симптоми аденоїдиту

 

Для гострого аденоїдиту характерні всі ознаки гострого інфекційного процесу: висока температура, закладання носа, біль у вухах, напади сухого кашлю ночами, відчуття хворобливості при пальпації збільшених шийних і підщелепних лімфатичних вузлів.

 

При хронічному аденоїдиті, за рахунок вираженого збільшення розмірів носоглоткових мигдалин, відбувається істотне утруднення, а часом і повне виключення носового дихання і порушення функції глотки, що згубно відбивається на загальному розвитку дитини. Також гіпертрофовані аденоїди перешкоджають нормальній вентиляції євстахієвої труби, приводячи іноді до зниження слуху і рецидивуючих отитів і синуситів. Батьки починають помічати, що діти з хронічним аденоїдитом часто сплять з відкритим ротом, хропуть і вранці мляві, апатичні і скаржаться на головний біль. Можливе порушення фонації, при цьому голос дитини стає гугнявим. Затяжний перебіг захворювання може призводити до формування характерного аденоїдного типу особи: постійно відкритий рот, відсутність носогубних складок, потовщення крил носа, неправильний прикус, байдужий вираз обличчя.

 

Діагностика та лікування аденоїдиту

 

Діагноз ставиться на підставі анамнезу, після зовнішнього огляду дитини і проведення гнучкої назофарингоскопії, яка сьогодні залишається "золотим стандартом" обстеження носоглотки. При необхідності здійснюють алергологічне дослідження для підтвердження або виключення алергічної природи захворювання.

 

Для підтвердження діагнозу можливе призначення рентгенографії, МРТ чи КТ. Досвідчений лікар здатний діагностувати аденоїдит також із застосуванням огляду з дзеркалом, але в залежності від ситуації, отоларинголог може призначити додаткові дослідження для виявлення збудника запалення аденоїдів – посів на живильні середовища, інші лабораторні дослідження.

 

Лікування аденоїдиту: Кривий Ріг, ЛОР відділення на Філатова


Для лікування гострої форми запалення аденоїдів використовують судинозвужувальні краплі, призначають антибіотики широкого спектру дії. Якщо доведена алергічна етіологія, додають курс антигістамінних препаратів.

 

Якщо підтверджено запалення носоглоткових мигдалин другого та третього ступеня, лікар призначає видалення аденоїдів. Операція аденотомія необхідна для запобігання розростанню лімфоїдної тканини в період розвитку хронічного рецидивуючого запального захворювання!

 

Фізіотерапія тонзиліту і аденоїдитуФізіотерапія тонзиліту і аденоїдиту

Лікування аденоїдиту та тонзиліту в Кривому Розі: відділення отоларингології Клініки Медітон. Огляд, діагностика, призначення лікування та комплексне ведення пацієнта!

 

Фахівці Клініки Медітон підберуть для вас та вашої дитини індивідуальну програму лікування, порекомендують оптимальний метод терапії, розкажуть, чи можна проводити інгаляції при тонзиліті небулайзером, які препарати приймати при запаленні аденоїдів, порадять оптимальний метод видалення мигдалин за необхідності!

 

Зверніть увагу:

Риносинусит, алергічний риніт

Лікування фарингіту і гаймориту

Лікування ларингіту у дітей і дорослих

Поділитися