Цукровий діабет: симптоми, діагностика та лікування

Проблема цукрового діабету в Кривому Розі

Цукровий діабет – хронічне ендокринне захворювання, в основі якого лежить порушення вуглеводного обміну, обумовлене зниженням секреції інсуліну і периферичною інсулінорезистентністю, що ведуть до підвищення рівня цукру в плазмі крові.

 

Розрізняють два основних типи цукрового діабету (ЦД), що відрізняються один від одного рядом особливостей:

Характеристика	Тип 1 (інсулінозалежний)	Тип 2 (інсулінонезалежний)
Вік	Частіше до 30 років	Частіше після 30 років
Початок	Гострий	Поступовий
Прояви симптоматики	Різко виражені	Помірно виражені
Характер перебігу ЦД	Нестабільний	Відносно стабільний
Кетоацидоз	+	-
Асоційоване ожиріння	-	Досить часто
Антитіла до клітин підшлункової залози	На початковій стадії ЦД визначаються в 80- 90% випадків	Зазвичай не визначаються
Рівень ендогенного інсуліну	Дуже низький	Різний
Ускладнення	Мікроангіопатія	Макроангіопатія
Лікування	Дієта, інсулінотерапія	Дієта, цукрознижуючі препарати

Клінічні симптоми цукрового діабету

 

Найбільш частими ознаками цукрового діабету прийнято вважати прояви, пов'язані з підвищеним рівнем глюкози в крові (гіперглікемією): збільшене виділення сечі (поліурія), підвищене споживання рідини (полідипсія) і їжі (поліфагія). Вираженість симптомів безпосередньо залежить від рівня глюкози в плазмі крові. Також гіперглікемія може призводити до зниження маси тіла, нудоти, блювоти і схильності до різних видів інфекцій.

 

Ускладнення цукрового діабету

 

Відсутність належного контролю над рівнем глюкози протягом досить тривалого часу провокує ряд серйозних ускладнень, асоційованих з ураженням кровоносних судин різного калібру: від найдрібніших (мікроангіопатія) до великих (макроангіопатія). До найбільш частих і важких ускладнень ЦД відносять ретинопатію, нефропатію і нейропатію.

 

• Діабетична ретинопатія, що характеризується утворенням мікроаневризм капілярів сітківки з подальшим розвитком макулярного набряку і неоваскуляризації. В кінцевому рахунку, може стати причиною часткової або повної втрати зору, для уникнення чого слід дотримуватися строгого контролю рівня глюкози, регулярно спостерігатися у офтальмолога і не ігнорувати призначене лікування.
• Діабетична нефропатія. На тлі ураження дрібних судин клубочків і канальців нирок розвивається гломерулосклероз, що приводить до хронічної ниркової недостатності. Визначення альбуміну в сечі допомагає запідозрити дану патологію. Перебіг зазвичай безсимптомний аж до нефротичного синдрому або ниркової недостатності.
• Діабетична нейропатія розвивається в результаті ішемії нервів при ангіопатії, прямих ефектів гіперглікемії на нейрон і внутрішньоклітинних метаболічних змін. Симетрична полінейропатія проявляється безболісною втратою тактильної, вібраційної, пропріоцептивної або температурної чутливості. Можуть спостерігатися радикулопатії, краніальні нейропатії і мононеропатії.
• Макроангіопатія. Стенокардія, інфаркт міокарда, транзиторні ішемічні атаки та інсульти – все це наслідки атеросклерозу великих судин.
• Інфекції. Схильність хворих на діабет до бактеріальних і грибкових інфекцій обумовлена негативним впливом гіперглікемії на функцію основних клітин імунної системи. Найбільш часто зустрічається оральний і вагінальний кандидоз.
• Інші ускладнення. Діабетична стопа (зміни стану шкірних покривів, виразки, інфекція, гангрена). Хворі на діабет мають підвищений ризик розвитку ревматологічної патології, різних гепатобіліарних і дерматологічних захворювань.

 

Діагностика цукрового діабету

 

Характерні клінічні ознаки відразу вказують на ЦД. Підтверджується діагноз вимірюванням рівня глюкози в крові, який необхідно проводити після 8-10 годинного голодування (глікемія натщесерце) або через 2 години після прийому концентрованого розчину глюкози (глюкозотолерантний тест).

 

Лікування цукрового діабету в Кривому Розі

 

Лікування спрямоване на забезпечення контролю над гіперглікемією, який досягається прийомом інсуліну та/або цукрознижаючих лікарських препаратів (в залежності від типу ЦД), зміною раціону харчування, регулярним виконанням фізичного навантаження і перманентним моніторингом рівня глюкози в плазмі крові.

 

Абсолютно всі пацієнти з цукровим діабетом повинні дотримуватися дієти з низьким вмістом жирів і холестерину, помірною кількістю вуглеводів, переважно з цільного зерна з високим вмістом волокон. Низьковуглеводна дієта покращує рівень глюкози у частини пацієнтів, але безпека від тривалого її застосування все ще залишається під великим питанням. Пацієнти з ЦД 1-ого типу обов'язково проводять підрахунок вуглеводів і загальний калораж їжі для підбору відповідної дози інсуліну. З урахуванням віку і поточного стану пацієнта визначаються відповідні фізичні вправи з поступовим збільшенням навантажень!

 

Спостереження пацієнтів

 

Досить важливу роль в лікуванні ЦД грає самоконтроль рівня глюкози з використанням крові з пальця, тест-смужок, глюкометра. Самоконтроль застосовується для корекції раціону харчування і для регулювання дозування і часу прийому призначених ендокринологом препаратів!